ƒереч ƒмитро √ригорович. ”крањнський прозањк, перекладач, член —п≥лки письменник≥в ”крањни.

Ќародивс¤ в м≥стечку –ешетил≥вц≥ на ѕолтавщин≥ в с≥мТњ сел¤нина-б≥дн¤ка. Ѕуло це 24 вересн¤ 1914 р. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ в –ешетил≥вц≥ семир≥чки вливс¤ в роб≥тниче середовище, спочатку ¤к учень фабрично-заводського учн≥вства / ‘«” /, а пот≥м ¤к слюсар.

« осен≥ 1935 року - студент. «ак≥нчив ’арк≥вський ≥нститут механ≥зац≥њ с≥льського господартва й в≥дразу був призваний в арм≥ю. ¬ «бройних —илах —–—– прослужив ш≥сть рок≥в, з них три з половиною роки брав участь у бойових д≥¤х на фронтах ¬еликоњ ¬≥тчизчизн¤ноњ в≥йни.

—лужбу починав р¤довим учбовоњ роти, а зак≥нчив њњ у званн≥ ≥нженер-кап≥тана ≥нженерно-дорожних в≥йськ. Ѕув демоб≥л≥зований у Ћьвов≥ в червн≥ 1946 року й в≥дразу почав працювати - у видавництв≥, в редакц≥њ газети У¬≥льна ”крањнаФ. на рад≥о, спец≥альним кореспондентом газети У–ад¤нська ”крањнаФ по зах≥дним област¤х, кореспондент ”кррад≥о - спочатку по Ћьв≥вськ≥й, а з осен≥ 1959 року по ¬≥нницьк≥й област¤х. « лютого 1971 року, тобто одночасно з утворенн¤м ¬≥нницькоњ письменницькоњ орган≥зац≥њ - в≥дпов≥дальний њњ секретар. ј з осен≥ 1974-го року - пенс≥онер.

ѕершою л≥тературною спробою треба вважати участь в л≥тературному конкурс≥ ’арк≥вщини у 1940 роц≥, в ¤кому його опов≥данн¤ У«вичайн≥ людиФ (рос≥йською мовою) було в≥дзначене третьою прем≥Їю.

ѕерш≥ окрем≥ виданн¤ зТ¤вилис¤ у 1949 роц≥. ÷е нариси УЅ≥йц≥Ф та Ућайстри прозороњ стр≥чкиФ (останн¤ брошура у сп≥вавторств≥). « цього часу жанри нарис≥в та л≥тературних запис≥в з уст ц≥кавих людей стали дл¤ нього пост≥йними. ƒо цих жанр≥в належать так≥ видан≥ книги й брошури: УЎирок≥ обр≥њФ, У“ак здобувалас¤ перемогоФ, У¬они випереджають часФ, УЋьв≥вськ≥ знайом≥Ф, У–ац≥онал≥заториФ. –¤д нарис≥в ≥ розпов≥дей були опубл≥кован≥ в р≥зних зб≥рниках: Уќв≥¤н≥ славою ≥мен≥Ф (про √ероњв –ад¤нського —оюзу, уроженц≥в ¬≥нниччини, дес¤ть нарис≥в), Ући йшли до тебе, ѕеремогоФ (в книз≥ вм≥щено два л≥тзаписи письменника) та в де¤ких ≥нших зб≥рниках.

” 1951 роц≥ вийшла перша зб≥рка опов≥дань Уясн≥ шл¤хиФ. „ас в≥д часу над творами цьго жанру письменник працюЇ й понин≥. ¬ийшли окремими виданн¤ми украњнською мовою зб≥рки опов≥дань та новел У“рави пахнуть медомФ (1964 р.), Уƒв≥ зустр≥ч≥Ф (1982 р.), У«≥ниц¤ окаФ (1987 р.). ј балкарською мовою зб≥рка опов≥дань (з додатком невеликоњ пов≥ст≥) У“аЇмниц¤ старого гуцулаФ (1989 р.).

«начне м≥сце у творчост≥ ƒ.ƒереча займаЇ також пов≥ст¤рство. ѕерша пов≥сть У р≥зь тенетаФ окремим виданн¤м була надрукована у 1957 роц≥. ј наступн≥ пов≥ст≥ були видан≥ у 1967 р. Уѕро хлопц¤ звичайногоФ, У«елений хм≥льФ (1973), У—в≥танков≥ росиФ (1975), У¬≥д ќрш≥ до Ќ≥мануФ (1990).
« написаних роман≥в поки що опубл

≥ковано два Уѕрофесор ∆упанськийФ (виходив дв≥ч≥ украњнською й один раз у ћоскв≥ рос≥йською). ј роман Уѕсихолог≥¤ злочинуФ друкувавс¤ лише на шпальтах в≥нницькоњ газети УпанорамаФ (1991р.).

„имало часу присв¤тив письменник драматург≥њ, хоч належних контакт≥в з театрами на знайшов. Ќаписав пТЇсу дл¤ д≥тей У—таре добро не забувайФ (поставлена ¬≥нницьким театром л¤льок). ÷им же театром к≥лька сот раз≥в була поставлена пТЇса ≤.Ўтока У„орт≥в млинФ у переклад≥ письменника украњнською мовою. ќбидв≥ пТЇси ставились у ш≥стдес¤т≥ роки.

ƒ.ƒереч Ї попул¤ризатором кабардинськоњ й балкарськоњ л≥тератур на ”крањн≥. ¬ його переклад≥ вийшли пов≥ст≥ Ўогенцукова У¬есна —оф≥¤тФ (1975) та “еунова УјсланФ (1980), та роман У–≥д ЎогемоковихФ (у сп≥вавторств≥). ѕереклад дл¤ р≥зних зб≥рник≥в, газет та дл¤ рад≥о понад 30 опов≥дань кабардинських ≥ балкарських письменник≥в.

¬ перекладах ƒ.ƒереча окремими виданн¤ми вийшли пов≥ст≥ рос≥йського письменника Ѕакланова УѕТ¤дь земл≥Ф та УЌав≥ки-девТ¤тнадц¤тир≥чн≥Ф, У¬еликий рос≥йський льотчик ѕ.ћ.ЌестеровФ (автор ¬.‘едоров), зб≥рка опов≥дань дл¤ д≥тей осетинського письменника “.ЅесаЇва УЅатьк≥вський запов≥тФ (у сп≥вавторств≥).

ƒ.ƒереч автор б≥льше ¤к 1100 статей, нарис≥в, реценз≥й, кореспонденц≥й, репортаж≥в, памфлет≥в опубл≥кованих в журналах, газетах та переданих по рад≥о.
„лен —п≥лки письменник≥в ”крањни з 1953 року. Ќин≥ багато часу прид≥л¤Ї робот≥ в прес-груп≥ ради ветеран≥в ¬≥нниц≥ та ¤к член редколег≥њ газети У¬≥нницька правдаФ.
ќдружений з 1940 р. ƒружина - колишн¤ однокурсниц¤ по ≥нституту. ¬иховали трьох своњх д≥тей та двох д≥тей-сир≥т. «араз мають 5 онук≥в ≥ 6 правнук≥в.
Ќагороджений орденами та медал¤ми.