Валентина Козак народилася у с. Нових Безрадичах Обухівського р-ну на Київщині. Батьки її працювали в колгоспі. Вірші почала писати з дитинства, друкувала їх у місцевій пресі. Ще ученицею 6-го класу на республіканський нараді юнкорів прочитала свої перші вірші перед поетом-земляком А.Малишком, який тепло підтримав ці поетичні спроби.

З 1966 р. В.Козак прилучилася до журналістської праці в редакції вінницької молодіжної газети “Комсомольське плем’я”. У 1971 р. заочно закінчила Вінницький педінститут. Того ж року зазнала звинувачень у націоналізмі, через що мусила покинути газету й перейти на корпункт радіогазетної реклами. Лише в 1975 р. вийшла друком її перша книжка, а в 1979 р. В. Козак було прийнято до Спілки письменників України. Відтоді поетеса видала чотири збірки лірики, а також книжку для дітей, друкувалася в кількох колективних збірниках, у місцевій і республіканській пресі.

ЇЇ твори перекладалися на російську, білоруську, молдовську, кабардинську та балкарську мови. Вона є лауреатом обласної молодіжної літературної премії ім. М. Трублаїні.

Валентина Козак добре знана в області й за своєю активною громадською діяльністю. У 1990-1992 рр. вона керувала письменницьким клубом “Світлиця-Оберіг” (м. Вінниця), працювала в обласному Товаристві української мови ім. Т. Шевченка. З 1994 р. прийшла на обласне державне телебачення, де започаткувала авторську фольклорну програму “У Настусиній світлиці” (на честь славетної землячки-фольклористки Н.А. Присяжнюк).

Твори В. Козак:
Сурми серця: Вірші (Одеса: Маяк, 1975)
Чисті роси: Поезії (Одесса: Маяк, 1981)
Поклик літа: Вірші (К.,1988)
Відкриті голоси: Вірші // Вінниччина.- 1991
І брунька квіткою позначиться: [Добірка віршів] // Вінниччина.- 1992
Де росте пшоно?: (Казка-загадка) (Вінниця, 1994)
Ще сміються в Україні (К.,1996)