Микола Рябий народився 7 грудня у с. Забoлотному Крижопільського району на Вінниччині в селянській сім’ї. Після школи юнак закінчив Київський гірничий технікум (1956), працював гірничим майстром.

З 1956 р. Микола Рябий перейшов у журналістику, працював у місцевій пресі, зокрема в обласній молодіжній газеті “Комсомольське плем’я". 1967 р. здобув і диплом журналістського факультету Київського університету. Того ж року видав в Одесі першу книжку оповідань “Тост за невпольованого оленя”.

Творчий доробок письменника складається з 10 книг, якщо не брати до уваги перевидання та перекдади іншими мовами. Це переважно романи, оскільки саме вони надають М.О.Рябому можливість детально й неквапно розповісти про складні людські долі у часі та просторі, про те, як відбиваються у людській свідомості історичні та соціально-психологічні випробування, яких зазнало подільське селянство у давні й недавні роки.

Підготував до друку подорожні нотатки арабського мандрівника XVII ст. Павла Халебського зі своїми коментарями.В обласній пресі з’являються його своєрідні “записи з живих уст” - оповідання. у яких письменник виступає ніби тільки записувачем розмов своїх односельців, що з позицій тверезого селянського розуму коментують ситуацію в країні. З оцих “розмов на призьбі” перед читачем постають наслідки соціальних експериментів минулого та найгостріші проблеми сьогодення очима тих, хто від них найбільше потерпав і потерпає.

Микола Рябий є членом Спілки письменників України з 1976 р. Він лауреат республіканської літературної премії ім. М.Коцюбинського (1994).

Вийшли з друку його романи “Берег” (К.,1974), “Вікна” (К.,1977), “Великий літній трикутник” (К., 1978), “Вогнище” (Одеса, 1981, “Земледухи” (К.. 1985), “Облава на озброєного вовка” (у співавторстві) (К., 1986), “Ще не вмерла Україна” (К.,1994), повісті “Чутки про смерть перебільшено” (Одеса, 1975), “Джерела під зорями” (Одеса, 1975).