¬≥рш≥ отц¤ јнатол≥¤ мають дивовижну здатн≥сть: залишати п≥сл¤ себе в читацьк≥й пам'¤т≥ не крикливо-ефектн≥ текстов≥ подробиц≥, а виразний ≥ незабутн≥й настр≥й. ¬они прост≥ за формою, п≥сенн≥, часом розмовно-прозор≥, без суперсучасних метафоричних вигадок, ¤ких ми начиталис¤ довол≥ в рол≥ зам≥нник≥в художнього сенсу. ƒивл¤чись на фото поета ≥ св¤щеника у поетичн≥й п≥дб≥рц≥ на стор≥нках "Ћ≥тературноњ ”крањни" в≥д 24 лютого 2005 року ("Ѕули часи “ро¤нов≥..."), намагаюс¤ збагнути творч≥ глибини авторовоњ душ≥, читаю в≥рш≥ та вкотре упевнююсь у щасливому ф≥лолог≥чному спостереженн≥ - поез≥¤, словесн≥сть таки Ї певним в≥дгомоном, р≥зновидом молитовноњ практики.

якщо поетов≥ оч≥ мають вираз задивлених у далеч≥нь, то душа дивитьс¤ у сутн≥сть ¤вища. ѕоет цей, ¤кщо можна так сказати, ≥де углиб ”крањни, ”крањни духовноњ, земл≥ людей св¤тих ≥ високих, людей киЇворуського православного гарту. ќтець јнатол≥й виразний романтик за св≥тосприйн¤тт¤м, естетичним ≥деалом дл¤ нього постають доба кн¤жоњ –ус≥ та часи козацькоњ звит¤ги. Ѕезперечно, це два екстремуми нашого духовного триванн¤ в час≥, дв≥ вершини, ¤к≥ не ст≥льки вигл¤дають минулим, ск≥льки слугують зразком, до ¤кого, ¤к до Їдино правого ≥ несхибного ма¤ка, нам т≥льки й варто ≥ти в майбутньому.

ќбраз в≥щоњ зозул≥, ¤кий дав назву нов≥й зб≥рц≥, виринаЇ з обшир≥в циклу, написаного за мотивами "—лова о полку ≤горев≥м".
ўе зозул¤ куЇ, ще куЇ...

ѕтах куЇ в≥к за в≥ком ¬≥тчизн≥ -
у твоЇму л≥топису
ск≥льки њх Ї?
ўе зозул¤ куЇ, ще куЇ...
"—лово о полку...", ¤к знамено нашоњ ≥сторичноњ самосв≥домост≥, Ї предметом особливо пильноњ уваги поета. як в≥домо, отець јнатол≥й усп≥шно займаЇтьс¤ краЇзнавством, ≥сторико-культурними досл≥дженн¤ми, ¤к≥ стосуютьс¤ р≥дного рег≥ону - ¬≥нниччини - та мають параметри загальнов≥тчизн¤н≥. ѕоет р≥шуче подаЇ до зб≥рки свою верс≥ю перекладу "—лова". ≤ це сьогодн≥ - п≥двищена в≥дпов≥дальн≥сть.  атастроф≥чно швидкими темпами ми йдемо до ¤когось забутт¤ ≥ самонерозум≥нн¤, тому така прац¤ Ї певним перекодуванн¤м давньоњ ≥ вже не вс≥м зрозум≥лоњ мовно-образноњ системи дл¤ сучасноњ людини.

÷е мужн≥й крок у напр¤мку залученн¤ все нових очей, сердець ≥ ум≥в до справжнього, до того, що не минулос¤ й не минетьс¤, попри траг≥чне нерозум≥нн¤ сучасним заплутаним в≥ком. ѕоет шукаЇ ¤комога в≥рн≥ш≥ тлумаченн¤ дл¤ незрозум≥лих, темних м≥сць славетного "—лова", подаЇ ориг≥нальн≥ й ≥сторично серйозн≥ коментар≥. ѕеред нами - не випадкова робота, а пл≥д продуманоњ, прожитоњ, пров≥дчутоњ творчоњ д≥¤льност≥.

¬чен≥ голови, особливо ≥з зах≥дноњ п≥вкул≥, на меж≥ тис¤чол≥ть все част≥ше говор¤ть про той планетарний св≥т, що настав, ¤к про посттрадиц≥йний. ўо се значить? « точки зору христи¤нина - це значить т≥льки зм≥ну умов на складн≥ш≥, в ¤ких, за апостольським словом в старослов'¤нських перекладах, мають ви¤витис¤ "искуснейшие". ¬ цих часах добру, ≥стин≥, традиц≥йним ц≥нност¤м та њх нос≥¤м не буде легко. Ћюдство втрачаЇ здатн≥сть духовно в≥дчувати справжнЇ, а тому буде легше сприймати п≥дробки та "нов≥ ц≥нност≥", що йдуть аж н≥¤к не в≥д Ѕога, щоб не сказати р≥зк≥ше та страшливо дл¤ нашого б≥дного сучасника, що б≥льше в≥д ус≥х духовних св≥т≥в визнаЇ власний розум.

ƒл¤ людини нев≥руючоњ - настаЇ час ≥люз≥й, що, мовл¤в, зробимо так≥ й так≥-то кроки ≥ вже точно, ¤к сп≥вали в рад¤нськ≥й п≥сн≥, прилетить "птица счасть¤ завтрашнего дн¤". Ќев≥дь- куди зникнуть тероризм, гнобленн¤, агрес≥¤, рабство (в дужках п≥дставити потр≥бне: корупц≥¤, розпуста, нац≥ональний н≥г≥л≥зм, безпам'¤тство, б≥дн≥сть, хвороби ≥ - мало не сама смерть...) Ќе будемо збиватис¤ на ≥рон≥ю, йдетьс¤ бо про реч≥ не дуже весел≥.

’то сьогодн≥ чуЇ голос —пасител¤, хто готовий п≥ти т¤жким, хресним шл¤хом покращенн¤ себе, своЇњ душ≥, а не легким шл¤хом в≥ри у чудотворн≥сть зовн≥шн≥х зм≥н?.. ’тось з≥ св¤тих отц≥в казав: ¤к люди можуть помиритис¤ м≥ж собою, не примирившись ≥з Ѕогом? ≤з сов≥стю?..  оли фантастичн≥ злети науки й техн≥ки сус≥д¤ть ≥з дикими формами рабства, п≥дступност≥, жорстокост≥?

ѕоез≥¤ отц¤ јнатол≥й «агр≥йчука Ї цеглинкою, але непорушною, у буд≥вл≥ добра св≥тового. ѕоетов≥ обр≥њ - св≥тл≥ й п≥днесен≥. …ого символи архетип≥чн≥ у своњй зворушлив≥й, щир≥й простот≥:
 усень хл≥ба ≥ кварта води -
≥ н≥чого б≥льше не треба.

” стожарах безмежного неба -
пром≥нц≥ пров≥дноњ зв≥зди.

¬ далин≥ мерехтлив≥ вогн≥
негустих задр≥малих поселень.

Ѕожий подих благословенний
в≥днайти у чужому в≥кн≥...
("¬ дороз≥")
≤стор≥¤ промовл¤Ї до поета ≥менами й географ≥чними назвами, гулом почањвських дзвон≥в, бр¤зком шабель у козацьких в≥йнах, материнською колисковою... ѕоет вдаЇть¤ до розмањтт¤ ритм≥в ≥ версиф≥кац≥йних, ≥ почуттЇвих, ≥ зм≥стових. Ўироко, вдумливо осмислюютьс¤ б≥бл≥йн≥ алюз≥њ ("¬р¤туванн¤ Ћота," "„и вже позаду ¬авилон").

™ в≥рш≥-присв¤ти земл¤кам - вчител¤м, поетам, апел¤ц≥њ до знакових, ¤к тепер кажуть, постатей в≥тчизн¤ноњ ≥стор≥њ та культури.  оли око вдумливого читача зупинитьс¤ на згадц≥ в одному з в≥рш≥в про легендарне з≥лл¤ Ївшан, в ¤кому ≥ купають немовл¤, ≥ ¤ке кладуть в останню дорогу, - безперечно, досв≥дчений аматор поез≥њ згадаЇ чудовий тв≥р ћиколи ¬ороного "™вшан-з≥лл¤", де в цьому "духм¤ному" образ≥ подадно символ нестертоњ пам'¤т≥ про коханий р≥дний край.

” зб≥рц≥ переважаЇ баладний дух, де¤к≥ твори мають це жанрове визначенн¤ - "балада" - в заголовках та п≥дзаголовках. “ам говоритьс¤ про п≥днесене, св¤щенне, те, що в пам'¤т≥ народн≥й окутане ореолом особливоњ шаноби та неповторност≥. ћожна вид≥лити в≥рш≥-спогади, Ї нав≥ть в≥рш-автопортрет ("јвтопортрет за в≥кном").

... «аплющу оч≥. “а вже ск≥льки рок≥в
в мен≥ юнак все той же кароокий
питаЇ мовчки зв≥ддал¤:
- Ќевже це ти?
... Ќевже це ¤?

 атегор≥¤ часу - предмет особливоњ уваги митц¤. якимось ц≥кавим чином тональн≥сть зб≥рки поЇднуЇ у соб≥ настр≥й зм≥нност≥ й незм≥нност≥, плинноњ р≥ки часу та ¤когось непорушного берега, певноњ константи, що завжди лишаЇтьс¤ "на м≥сц≥", ¤к≥ б епохи не проносилис¤ над людиною ≥ землею. ™ поез≥њ, повторимо, под≥бн≥ до п≥сень, забарвлен≥ фольклорною прозор≥стю, акварельним л≥ризмом.

“рапл¤ютьс¤ у в≥ршах нотки г≥ркоти за сучасних украњнц≥в, розкиданих по св≥тах зароб≥тками, пригн≥чених сусп≥льними й особистими вадами, негараздами, пристраст¤ми. "“ам сто¤ла корчма, а тепер - ресторан..." Ѕ≥ль за "аборигена", ¤кий неодм≥нно "спорожнить портмоне" у цьому гр≥шному м≥сц≥, що в≥ками пустим не буваЇ, виразно просв≥чуЇ в к≥лькох р¤дках цього злободенного - в хорошому, "публ≥цистично занепокоЇному" розум≥нн≥, твору.

—ловом, житт¤ постаЇ ¤к житт¤. ” св≥тл≥ й т≥н¤х, у величному ≥ траг≥чному, в л≥риц≥ ≥ буденщин≥.. ќсобливо зворушливими барвами змальовано ж≥ноч≥ образи (наприклад, "ќда твоњ рукам").

—¤гниста думка поета залучаЇ до р¤дк≥в новоњ зб≥рки найр≥зноман≥тн≥ш≥ постат≥ та факти украњнськоњ ≥ св≥товоњ культури, ≥стор≥њ. Ћ≥тератор глибоко в≥дчуваЇ кожне своЇ слово, за в≥ршами стоњть щира емоц≥¤, небуденне переживанн¤. —ердечно бажаЇмо доброго шл¤ху до читач≥в ц≥й поетичн≥й зб≥рц≥, а отцев≥ јнатол≥ю - многа¤ ≥ блага¤ л≥та, нових творчих ос¤¤нь. ’ай будуть почут≥ його молитви за нас ≥ ”крањну перед √осподн≥м престолом.